15 фраз, які заважають дітям рости сильними, успішними
й самодостатніми.
Усі батьки хочуть, щоб їхні діти були
здоровими, розумними та успішними. Та, якщо прислухатися до нашого
спілкування з малюками, часто можна почути фрази, які зовсім не сприяють успіхам
дитини, а наносять їй глибокі рани.
Не розуміючи
наслідків своїх слів, саме найрідніші люди виховують
закомплексовану й не впевнену в собі особистість. Тож
нам потрібно бути дуже уважними до того, що ми говоримо своїм
дітям і, що не менш важливо, як ми це робимо.
Пропонуємо вашій
увазі 15 фраз, які заважають
дітям рости сильними, успішними й самодостатніми:
1. «Дай мені спокій!»
Варіантів у цієї
фрази може бути багато: «Відстань від мене!», «Не заважай!», «Я зараз
маю справи!» тощо. Якщо дитина чує подібні слова, вона починає відчувати власну непотрібність. До того ж,
у неї формується модель дитячо-батьківських
відносин, в яких вона займає далеко не перше
місце. Надалі це неминуче позначиться на взаєминах.
Тож намагайтеся знаходити в своєму графіку час, аби
побути з дитиною. А, якщо ви не можете їй його приділити
тоді, коли вона цього просить, скажіть щось на зразок: «Я маю
закінчити деякі справи, тому, будь ласка, помалюй (почитай/пограйся) декілька
хвилин, а потім ми підемо гуляти».
2. «Тому що я так сказав!»
Цю фразу батьки
використовують, прагнучи припинити суперечку з дитиною з приводу
чергового «Не можна!». Однак вона повністю заперечує самостійність вашої дитини, створює
в неї враження, що її почуття
не мають значення. Пам’ятайте, що дітям властиво
ставити запитання, щоб дізнаватися щось нове й розуміти суть речей. Тому,
не пояснюючи причини своїх дій, ви позбавляєте дитину можливості
отримати важливий життєвий урок.
3.
«Ти такий... («незграбний», «повільний», «ледачий»)
Намагайтеся
не вживати таких слів навіть у зменшувально-лагідній формі. Маленькі
діти беззастережно вірять в слова мами
й тата. Тому негативні ярлики, які батьки навішують
на дитину, можуть її запрограмувати
на негативне сприйняття самої себе. Так, Сергійко
починає вірити, що в нього поганий характер, а Софійка —
думати, що вона безпорадна. Пам’ятайте, що такі негативні ярлики
укорінюються в нашій психіці найглибше й залишаються на все
життя.
До речі, навіть
на перший погляд нейтральні або позитивні ярлики («сором’язливий»,
«розумний» тощо) погано впливають на дитину, накладаючи на неї непотрібні або необґрунтовані очікування.
4. «Чому ти не можеш бути таким, як твоя
сестра?»
Батькам може здаватися
гарною ідея ставити в приклад дитині її брата або сестру: «Подивися,
як Олег швидко вдягається» або «Іванка сама може поїсти, чому
ти не можеш робити так само?». Але дитина сприймає такі слова, як доказ того, що брат чи сестра кращий за неї
й ви любите його сильніше. А ще порівняння
дітей між собою — це найкращий спосіб зіпсувати їхні
стосунки. Психологи радять відмовитися від таких порівнянь
і показувати дітям, що ви любите їх однаково сильно.
Пам’ятайте, що малюки розвиваються у власному темпі й мають
індивідуальні особливості. Набагато краще ставити
в приклад дитині її саму в тих моментах, коли вона успішна,
порівнювати її з самою собою в різних періодах її життя
замість того, щоб відзначати її відмінності з братами/сестрами або
ровесниками.
5. «Любий, не сумуй»
5. «Любий, не сумуй»
Заперечення почуттів та емоцій фразами
«Не плач» або «Не переймайся» є абсолютно неприйнятним. Звісно,
батьки просто хочуть захистити дитину від важких переживань. Але забороняти
їй відчувати щось — не найкращий спосіб для цього. Чуючи такі
слова, дитинаотримує сигнал про те, що її почуття
неправильні, що плакати, сумувати або боятися —
це погано, і почне пригнічувати свої почуття.
А це негативно вплине на її емоційне
благополуччя й буде викликати проблеми в подальшому житті.
До того ж, коли ви говорите дитині не сумувати або
не хвилюватися, це створює протилежний ефект: дитина
засмучується або хвилюється ще більше. Крім того, маленькі діти
ще не вміють настільки добре керувати власним емоційним станом, щоб
виконати ваше прохання й припинити плакати.
Замість того, щоб заперечувати почуття дитини, батькам
потрібно навчити її усвідомлювати їх: «Напевно, тобі було
дуже сумно, коли Назар сказав, що більше з тобою не дружить».
6. «Поквапся!»
Зрозуміло, що така фраза звучить тоді, коли батьки сильно поспішають.
У ці моменти хочеться, щоб дитина дуже швидко реагувала, а вона,
як на зло, постійно відволікається, затримуючи вас. Та, якщо постійно
квапити її роздратованим або звинувачувальним тоном, це змусить
дитину відчувати те, що батьки нею незадоволені. І, якщо така
ситуація повторюється щодня або навіть по кілька разів на день, вона
може призвести до зниження самооцінки дитини або реакцій протесту.
Тож краще сказати занепокоєно, але без роздратування: «Ой, нам
варто поквапитися!». Так, ніби ви об’єднуєтеся в одну команду
зі спільною метою, а не звинувачуєте дитину в запізненні.
7. «Молодець!»
Здавалося б, що поганого може бути в цій заохочувальній
репліці? Однак проблеми можуть виникнути, якщо ви хвалите дитину
за все, що вона робить, навіть за зовсім незначні речі.
І з часом стимулом до дії в дитини стане не бажання
це зробити, а прагнення почути чергове «Молодець!».
Тож, аби навчитися
правильно хвалити дитину, потрібно дотримуватися таких рекомендацій:
·
хвалити
дитину тільки за ті досягнення, що потребують від неї реальних
зусиль (якщо вона вже навчилася самостійно одягатися, не потрібно кожного
разу хвалити її за це); бути конкретними у своїй похвалі. Замість звичайного «Молодець!»
скажіть дитині: «Ти добре намалював ілюстрацію до казки, яку
ми читали сьогодні вранці»; хвалити вчинки, а не саму
дитину: «Ти гарно вчинив, коли поділився іграшкою з дівчинкою
на майданчику».
А ще психологи стверджують, що при частому вживанні
однієї і тієї ж фрази в якості похвали, вона стає знеособленою,
знецінюється. Дитина починає сприймати її як якусь механічну
відповідь, що прирівнюється в її свідомості повній відсутності
похвали.
Так що навіть хвалити малюків краще кожен раз по- -різному, не використовуючи
однакових виразів.
8. «Дай-но я тобі допоможу,
в тебе не виходить»
Зазвичай ми вимовляємо ці слова, бажаючи допомогти дитині
зробити щось швидше та якісніше. Та психологи вважають,
що подібні фрази програмують дитину на невдачу.Малюки,
яким у родині не дають право на помилку, можливість робити щось
самостійно,будуть рости безініціативними та невпевненими в собі.
Тож коли вам дуже хочеться допомогти дитині в чомусь, спробуйте
краще вселити в неї віру в себе: «Нічого страшного, в тебе все
вийде!», «Спробуй зробити сам. А якщо тобі потрібна буде допомога, можеш
розраховувати на мене».
9.
«Ми це не купимо — дорого (немає грошей)»
Подібна фраза передбачає, що ви б, звісно, купили
цю чергову (125-ту) машинку, якби гроші були. Але ж
це не завжди так. Тож краще пояснити дитині,
що не варто купувати все підряд і для чого потрібен
сімейний бюджет.
Однак, якщо ви знаєте, що річ дитині дійсно необхідна,
то спробуйте з нею домовитися, пояснивши, що сьогодні
ви не готові її придбати, але обов’язково купите цю річ
пізніше. Звичайно, це може зайняти трохи більше часу, ніж стандартна
відмовка, але результат буде набагато кращим.
10. «Ти ж дівчинка (хлопчик),
а вони себе так не поводять!»
Дівчатка неодмінно мають бути охайними й не лазити
по парканах, а хлопчики — сильними й ніколи
не скиглити. Нав’язування таких стереотипів з ранніх років відкладає
відбиток на подальшому житті, не даючи дитині повністю проявити
свій потенціал. Так, ставши дорослим, хлопчик буде соромитися своєї
емоційності, а дівчинка почне комплексувати з приводу «чоловічих»
захоплень.
Може трапитися й зворотна реакція, коли діти (зазвичай
в підлітковому віці) почнуть проявляти протестні реакції, намагаючись
діяти наперекір батьківським вимогам та уявленням про те,
як мають поводитися справжні дівчатка чи хлопчики.
А, якщо ви дозволите дитині вільно виражати себе й розвивати
свої природні здібності, то зможете виховати сильну
й впевнену в собі особистість.
11. «Якщо ще раз так зробиш,
я...!»
Застосування погроз, щоб закликати дитину до порядку, неефективне.
Чим молодша дитина, тим більше їй потрібно часу, щоб усвідомити
свою поведінку. Психологи стверджують, що дворічна дитина
у 80 % випадків повторює свої дії незалежно від того, яке покарання
в цьому випадку застосовують батьки. Навіть відносно старших дітей
покарання не допомагає відразу ж змінити їхню поведінку. Тому для
батьків ефективнішим способом дисциплінувати дитину є пошук більш
конструктивних моделей, наприклад, відволікання уваги, відведення малюка від
того, що провокує його погану поведінку, пояснення наслідків тощо.
Це набагато ефективніше, ніж погрози й фізичні покарання.
12. «Підростеш —
дізнаєшся!»
Ця фраза з серії «Ти ще занадто малий»,
«Багато будеш знати, скоро постарієш»... Зазвичай ці слова дорослі
говорять не тому, що дитина насправді ще не готова
дізнатися правду, а тому, що вони просто не знають,
як правильно відповісти та які слова підібрати. Якщо
постійно відповідати дитині на питання подібними фразами, через деякий час
вона насправді перестане вам дошкуляти — але хіба це хороший
результат?
Пам’ятайте, що цікавість і тисячі запитань
«Чому?» — нормальний етап розвитку дитини, так формується
її ініціативність та винахідливість. І не соромтеся сказати
дитині, що ви чогось не знаєте. Скажіть їй «Яке цікаве
та складне запитання ти поставив! Давай подумаємо над ним разом
чи підемо запитаємо в тата», погортайте разом енциклопедії, пошукайте
в Інтернеті. Таким чином ви не тільки підтримаєте
допитливість і потяг до знань, а ще й зможете
зблизитися з дитиною.
13. «Ти старший,
ти повинен показувати приклад»
Психологи давно
помітили, що порядок народження впливає на характер
дитини та її долю. Зі старших дітей часто
виростають лідери, але вони страждають від низької
самооцінки, бо батьки їх рідко хвалять і занадто
багато від них чекають. Менші ж намагаються якомога довше зберегти
привілеї «малюка» й відмовляються дорослішати.
Взагалі, сімейні ролі
«старшого» й «меншого» є небезпечними для обох дітей, тому що змушують їх діяти за нав’язаним сценарієм, позбавляють
спонтанності й обмежують внутрішню свободу. Дитині, яка намагається бути
прикладом для наслідування, важко досліджувати світ
і робити помилки, щоб навчитися чогось, адже вона намагається «тримати
марку». Батькам потрібно пам’ятати: в старшої дитини
має бути таке ж право на витівки й помилки,
як і в молодшої. Вона також потребує вашої уваги
та підтримки!
14. «Не роби
цього— захворієш/розіб’єш/не вийде!»
Коли ви так
звертаєтеся до дитини, яка лізе на дерево
чи ще кудись, ризик, що вона впаде,
тільки підвищується (вага відволікається, напруження
зростає...)ж, До того ж у конструкціях з «не»
(«не впади», «не бігай») ключовим є слово «впади», «бігай», воно
спричиняє сильнішу емоційну реакцію, а частку «не» мозок ігнорує.
А ще фахівці впевнені, що подібні висловлювання
й зауваження батьків «програмують» дитину
на провал. Звісно, часом втриматися від таких слів
дуже важко: хочеться вберегти, захистити. Але так ви лише заважаєте дитині набувати власний життєвий досвідта встановлювати
самостійно причинно-наслідкові зв’язки.
15.
«Як я від тебе втомилася!» («Ти мене з розуму зведеш!»)
За допомогою
подібних фраз батьки зазвичай намагаються сказати дитині про свої почуття,
прагнучи домогтися від неї співчуття, але замість цього тільки
заплутують її. Адже такі повідомлення зазвичай не дають дитині ніякої інформації про те,
що саме вона зробила не так. Але при цьому вона відчуває,
що вчинила дуже погано. Можливо, будь-яка її дія приносить страждання
батькам і вони через неї нещасливі?
Це почуття провини
може призвести до підвищеної тривожності дитини
й неврозу. Тому батькам необхідно навчитися повідомляти малюкам не тільки про своє невдоволення, але
й про причини, якими воно було викликано. Для цього, так
само як і для розмови про почуття, психологи радять використовувати
«Я-повідомлення»: замість «Як я від тебе втомилася!» спробуйте
сказати «Я втомилася від шуму. Давай придумаємо тиху гру», або
«Я дуже серджуся, коли весь одяг розкиданий по кімнаті».
Це лише мала
частина тих фраз, які батьки регулярно говорять своїм дітям,
не замислюючись про наслідки. Найчастіше це відбувається, коли
ми засмучені або втомилися, і зазвичай
є повторенням того, що колись доводилося чути від наших батьків. Але
дитина не вміє зчитувати ці додаткові
смисли й вловлювати контекст, але чудово розуміє,
що вона не відповідає очікуванням батьків.
Як же
батькам впоратися з власними емоціями, аби не травмувати дитину?
Юлія Захарова, клінічний психолог, наводить 5 порад батькам,
які хочуть припинити говорити подібні фрази своїй дитині:
1. Перш ніж висловити
своє невдоволення малюку, запитайте себе: це справді виховний захід
чи ви просто не можете впоратися
зі своїми почуттями?
2. Подумайте про довготривалі цілі. Якщо ви вимагаєте від
дитини негайного підпорядкування, спробуйте подивитися в майбутнє. Невже
вам справді хочеться, щоб, ставши дорослою, ваша дитина корилася,
не намагаючись відстояти свою позицію?
3. Виражайте почуття, використовуючи «Я-висловлювання», в яких
ми говоримо лише про себе та свої почуття («Я засмучена», «Коли
так голосно, мені важко зосередитися»). Однак не варто плутати
їх з маніпуляціями на зразок:
«Коли ти отримуєш двійку, в мене голова болить».
4. Оцінюйте не особистість, а вчинки.
Пам’ятайте, що дитина за замовчуванням хороша, поганими можуть бути
лише вчинки, тому якщо вважаєте, що малюк поводиться неправильно, краще
скажіть йому «Мені здається, зараз ти вчинив погано» замість «Ти —
поганий».
5. Навчіться керувати емоціями. Якщо
ви знаєте, що вам властиві гострі імпульсивні реакції, спробуйте освоїти навички емоційної саморегуляції: дихальні
техніки, стратегії керування гнівом, практики усвідомленої уваги. Якщо ж
розумієте, що не в змозі впоратися з почуттями, зробіть зусилля над собою й спробуйте
використати «Я-висловлювання». Потім потурбуйтеся про себе: вийдіть в іншу
кімнату, відпочиньте чи прогуляйтеся.
Звісно, виховання дітей — складний і тривалий процес.
Та, навчившись контролювати свої емоції й висловлювання з перших днів
появи дитини, ви звикнете це робити постійно. Якщо
ви зацікавлені в тому, щоб дитина виросла успішною, впевненою
в собі й емоційно стійкою, намагайтеся спілкуватися з нею на рівних —
поважаючи її як особистість.
