Україна пам’ятаятає. Голодомор.
Ця трагедія ніколи не повториться. Наша пам'ять не дозволить нікому це зробити.
Це наша історія. Ми не можемо її викреслити з нашої пам’яті. Ми не можемо це забути.
У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій.
Так, були різні війни, катастрофи, які забирали життя людей.
Коли гинуть люди від стихійного лиха, аварії літака чи потягу, виверження вулкану – це одне. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворогів, - це друге. А коли люди гинуть від голоду – це зовсім інше. Особливо – голоду, який створили навмисно. Ви вже знаєте, що в Україні родючі землі і вона багата хлібом. Ще нашу Україну називали «житницею Європи».
Хіба можна уявити, що народ – хлібороб помирає від голоду?
Хіба можна уявити, що людина збирала урожай, радувалась, що зможе прокормити свою родину, своїх дітей, а на наступний день влада все забирала, не лишаючи ані зернини, ані картоплини.
В ті часи жертвами ставали не окремі люди, винищувались цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Найстрашніше – помирали діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько 2/3 учнів. Вони не дожили до свого першого дзвоника.
Саме так влада поступила з мільйонами українців у ті далекі 30-ті роки минулого століття.
Людей свідомо морили голодом. Це злочин проти людини. Це злочин проти народу. Це злочин проти усього людства.
А чи так давно це сталося? Ні. Ще досі живі свідки тих часів. Серед них можуть бути ваші бабусі, дідусі. Запитайте у них, що вони знають про Голодомор. Можливо ви почуєте від них багато нового і страшного, але не бійтеся чути це. Не бійтеся питати про це. У свого діда чи бабусі, сусіда чи родича.
Квітка незабудька складається з двох кольорів – синього й жовтого – кольорів вільної та незалежної України. Під час репресій кінця 1920их та початку 1930их років Сталін та, разом з ним радянська верхівка, хотіли зламати дух українського народу, знищити українців як нарід. Тому синьо-жовті кольори квітки незабудьки дуже символічні та відповідні для вшанування жертв сталінської політики, яка призвела до мільйонних жертв Голодомору 1932-1933.
Незабудька чи незабудка?
Слово «незабудька» – українське слово і походить від виразу «не забудь». У нашому випадку вона нагадує нам – не забувати жертв, які загинули на території України зимою 1932 – 1933 років штучно створеною голодною смертю. Натомість слово «незабудка», яке сьогодні широко використовується в Україні, – це русизм, який був запроваджений в українську мову УРСР у пізніх 1960 их. В діаспорі незабудька так і лишилася пом'якшеною. Тендітна блакитно-жовта квітка кличе нас: Не забудь! Не забудь жертв страшного Голодомору 1932 – 1933 років в Україні.
