З ДНЕМ СВЯТОГО МИКОЛАЯ.
6 грудня за новоюліанським календарем Православна церква України та її парафіяни відзначать День Миколи Чудотворця.
Миколай Чудотворець - один із найшанованіших святих у православ'ї. Його вважають покровителем сиріт, бідних, хворих, мандрівників, військових та ув'язнених. Вважається також, що цей святий став прообразом Санта-Клауса.
З Днем святого Миколая
Від душі я вас вітаю!
Миру, радості, достатку
Всій родині побажаю.
Принесе хай Миколайчик
Торбу вам велику щастя,
І прогонить хай із дому
Всі проблеми та напасті.
Історія Дня святого Миколая:
звідки прийшов святий?
Згідно з церковними переказами, святий Миколай був реальною людиною, яка народилася приблизно між 270 і 286 роками в місті Патарі, що на півострові Лікія (нині Туреччина). Його батьки, Феофан і Нонна, були заможними людьми, справжніми християнами. Саме тому від самого народження вони ростили сина в релігійній атмосфері, охрестивши одразу, що в ті часи було рідкістю.
Миколай виріс аскетичним і доволі щедрим чоловіком, який намагався допомагати всім, хто цього потребував. У дорослому віці він переселився до міста Мира, де вирішив присвятити себе наукам. Але саме там його дядько, який був єпископом, висвятив племінника у священники. Незабаром після досягнення повноліття Миколай залишився без батьків. Весь свій спадок він витратив на допомогу біднякам, приносячи до їхніх будинків іграшки, теплі речі тощо.
Всі свої справи Миколай робив таємно, але якось городянам все ж вдалося його вистежити. Дізнавшись, хто робить усі ці добрі вчинки, люди вирішили, що Миколай має стати їхнім єпископом. 325 року він навіть відвідав Перший Вселенський Собор у Нікеї за участі імператора Костянтина Великого.
Миколай встиг зробити чимало хороших справ за своє життя: він визволяв полонених, рятував від страчення невинних, допомагав бідним, особливо дітям. Саме завдяки цьому він і став одним із найшанованіших святих.
Вперше святкувати День святого Миколая почали в середньовічній Німеччині. Батьки традиційно дарували дітям ласощі, теплий одяг, іграшки, шкільне приладдя тощо. А щоб малюки повірили, що всі ці подарунки приносить святий, вони підкладали їх таємно і пізно вночі. Згодом звичай святкувати День святого Миколая поширився на інші країни, зокрема сусідню Польщу, звідки, на думку істориків, прийшов до українців.
Існує ще одна гарна легенда: нібито звичай, який популярний у багатьох західних країнах – вішати на Миколая шкарпетки на камін, куди святий кладе вночі свої подарунки, – з'явився, коли реальний єпископ вирішив допомогти трьом бідним сестрам, із якими ніхто не хотів брати шлюб. Вночі Миколай підкинув їм три мішечки із золотом, які потрапили до шкарпеток, що висіли над каміном і сушилися.
В Україні за роки існування утворилися свої традиції святкування святого Миколая. Зокрема, селяни на Слобожанщині збиралися разом після служби в церкві і варили пиво. А для дітлахів готували особливе печиво, яке називали "миколайчиками".
На Харківщині в День святого Миколая проводять триденні Миколині святки, готують узвар і кутю.
На Поділлі було заведено чекати на "полазника" – людину з позитивною енергією, яка має першою зайти до оселі цього дня.
Ще однією цікавою традицією є звичай миритися зі своїми ворогами. Дівчата, які збиралися до шлюбу, обов'язково цього дня наводили лад у скринях, готуючи одяг і прикраси, в яких потім зустрічали сватів. Чоловіки вранці прокидалися першими і виходили на двір, щоб обійти господарство, нагодувати худобу. А на Київщині домашніх тварин додатково окропляли освяченою водою, щоб вони не хворіли взимку.
З часом з'явилася традиція, яка існує і нині, а саме – написання листів святому. Дітлахи пишуть свої таємні бажання, перераховують усі добрі й погані справи, які вони робили цього року, та залишають лист Миколаєві. Вночі проти дня святкування він приносить подарунки і тихенько викладає їх під подушку чи біля ліжка.
